Ющенко повертається?
Третій президент України, що майже два роки тримається осторонь від значущих політичних справ, схоже, готовий повернутися у велику політику. Віктор Ющенко не проти балотуватися в парламент. Але не по логічній “мажоритарці”, а через якийсь консолідований список.
Чим ближче старт парламентської кампанії, тим гостріше для українських опозиціонерів постає питання об’єднання зусиль. Незважаючи на те, що під час святкування Дня соборності лідери здебільшого партій з “Комітету опору диктатурі” пообіцяли разом протистояти нинішній владі і за необхідності йти на вибори спільно, кінцевий формат цього “спільно” все ще не відомий. Однак поки політичні сили тільки приміряються до ймовірної взаємодії, окремі їх ватажки вже готові взяти участь в розподілі спільного “пирога”. І в лютому в число таких дещо несподівано увійшов третій президент незалежної України.
Того, що Віктор Ющенко за необхідності може повернутися до активної політичної діяльності, якщо колись визнає це для себе цікавим, оточення попереднього глави держави, в принципі, не заперечувало. Ще в листопаді 2010 року, незабаром після місцевих виборів, екс-гарант розповідав в інтерв’ю про те, як він ненавидить політику, але вважає присутність в ній своїм обов’язком. Після цього Віктор Андрійович кілька разів натякав пресі на те, що він не проти взяти участь в наступній парламентській кампанії. А в недавньому інтерв’ю Weekly.ua він фактично підтвердив цей намір.
Найбільш примітним “навколовиборчим” моментом в одкровеннях колишнього глави держави є його готовність відмовитися від шляху найменшого опору. Як виявилося, висуватися в парламент по одномандатному округу (що, на думку політологів, в його випадку було б логічним) Віктор Андрійович не хоче. “Я вирішив для себе, що йти по округу не можу, тому що це слабка позиція. Вона б свідчила про те, що я подбав про себе, знайшов округ, де пройду, і мене не цікавить, що буде з моєю політичною силою”, – досить несподівано заявив він. Основна несподіванка полягає саме в тому, що ще влітку 2011 року в “Нашій Україні” похід на “мажоритарку” негожим не вважали. “Якщо вони (лідери партії, – “Подробности”) мають таке бажання, вони повинні пройти через “мажоритарку”. Фактично це народна люстрація”, – говорив голова виконкому НСНУ Сергій Бондарчук, уточнюючи, що Віктора Ющенка ця теза теж стосується.
Відмова від мандата, який попередньому президенту цілком міг би надати ретельно підібраний округ, “очищений” від можливих конкурентів з національно-демократичного табору, виглядає особливо цікаво на тлі передвиборних перспектив горезвісної політичної сили Віктора Ющенка. В останні роки, ділячись результатами рейтингових досліджень, соціологи майже не виносять результат “Нашої України” окремим рядком. А в тих рідкісних випадках, коли це відбувається, показники партії зазвичай виглядають скромно навіть у порівнянні з планкою статистичної похибки. Так, за даними грудневого опитування соціологічної служби Центру Разумкова, за “НУ” готові проголосувати 0,4 відсотка респондентів. Завдяки чому “Наша Україна” відноситься до числа партій, на яких підняття бар’єру до п’яти відсотків позначиться незначно – для них і тривідсоткова віха виглядає майже недосяжною. Втім, розраховувати на індивідуальний успіх НСНУ Віктор Ющенко, схоже, і не збирається. “Моя та інші політичні сили пройдуть процес консолідації і виступлять як єдина політична платформа. Я ж буду присутнім в тому місці і в тій якості, які виявляться необхідні для цього політичного руху. Буде це перший номер у списку, або сто перший, чи взагалі ніякий – я прийму будь-яку відповідь на це питання”, – повідомив колишній гарант.
Таке “об’єднавче” смирення політика здається ще більш примітним на тлі іншої його заяви, зробленої в тому ж інтерв’ю. Об’єднавчі пориви колег Віктор Ющенко, судячи з усього, оцінює не надто райдужно: “До початку виборчої кампанії залишилося кілька місяців, і навколо чого ж відбувається консолідація? Навколо того, чи можна зробити єдиний список. А ось те, що ми не можемо сформулювати наші ідеї так, щоб вони були прийнятні для п’ятдесяти відсотків українського суспільства, нікого не хвилює”. Тим не менш, опинитися чужим на цьому виборчому “святі життя”, якщо таке відбудеться, Віктор Андрійович, мабуть, все ж не хотів би.
Як саме попередній президент хоче взяти участь в “консолідації єдиної політичної платформи” залишається питанням питань. При обговоренні об’єднавчих намірів опозиції найчастіше звучить мотив спільних зусиль зі штурму “мажоритарки” – тобто, найбільш ймовірна програма-“мінімум” виглядає, швидше, як повномасштабний або “точковий” пакт про взаємний ненапад на певних округах. Але раз екс-гарант заявив про те, що мажоритарні вибори йому нецікаві, мова йде про якийсь інший варіант?
Інші варіанти різноманітністю не балують. Якщо закон про вибори все-таки не стануть переписувати в пункті “Заборона на блоки”, та сама консолідація буде даватися різним політсилам непросто. “На жаль, закон про політичні партії не дозволяє малим партіям об’єднуватися. Не можна партії “А” і партії “В” об’єднатися в партію “С”, ліквідувавшись як юридичні особи та суб’єкти політичного процесу. Можлива інша схема: партія “А” ліквідується і її члени на індивідуальній основі вступають до партії “В”, – зазначав нещодавно заступник глави ЦВК Андрій Магера. І дійсно, спільний партійний список для участі у виборах по багатомандатному округу виглядає утопічно. Можна припустити, що “узагальнення” відбудеться якщо не як вливання дрібніших проектів в більші партії та порейтинговіші (такими “материнськими організмами” можуть стати, в першу чергу, “Батьківщина” і “Фронт змін”), то шляхом якогось “асоційованого членства” окремих політиків з інших партій, які могли б прикрасити своєю присутністю передвиборчий список.
Про можливу тісну дружбу з окремими політсилами в тій же “Батьківщині” згадували ще в середині січня. “Переговори пройшли з партією “Реформи і порядок”, у нас є всі підстави говорити, що ми підемо єдиним списком з Народним рухом України. Я не виключаю і інші партії, які приєднаються”, – допускав Олександр Турчинов. З чуток, частина партій дійсно можуть погодитися на такий варіант. Але хто готовий привітати не просто “Нашу Україну”, але і її почесного лідера?.. Після виступів на суді у “газовій” справі навряд чи в “Батьківщині” до ідеї подружитися з Віктором Ющенком списками поставляться з великим ентузіазмом. Тим більше, що останнього раніше важко було запідозрити у виразних симпатіях до БЮТ. “Проблема демократії це те, що принесла в політику за останні 3-4 роки та політична сила, яка у нас була при владі. Це БЮТ. Розбрат, хитання, боротьба один з одним – ось таке лоно демократів”, – не церемонився Ющенка з суто гіпотетичними союзниками в листопаді 2011 року…
До ідеї про об’єднання “іменем” Віктора Андрійовича експерти ставляться насторожено. “Що стосується об’єднаної опозиції, то навряд чи вона його запросить до своїх лав”, – припускає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський. У політикумі намір колишнього глави держави без ентузіазму поки зустріли навіть потенційні союзники. “Йому, можливо, варто було зайнятися гуманітарними проектами, писати мемуари. Тоді його політична сила “Наша Україна” могла знайти своє місце в середовищі інших опозиційних партій. З ним вона буде діяти тільки на розкол опозиції”, – вважає “самооборонець” Олесь Доній. “Якщо Віктор Ющенко приєднається до якоїсь сили – це буде її політичний кінець”, – дотримується схожої точки зору “бютівець” Михайло Волинець. Представники парламентської більшості висловлюються схоже за духом, але оцінюють плани третього президента в іншому ключі. “Як комуніст я із задоволенням цю ідею підтримую. Якщо він (Віктор Ющенко, – “Подробности”) очолить список, то “як корабель назвете, так він і попливе” – ця “…біда” відразу потоне на першому ж голосуванні”, – по-своєму оптимістично потрактував чужі наміри нардеп від КПУ Євген Царьков. І все ж повністю виключити ймовірність того, що напередодні виборів “Наша Україна” таки знайде потенційних партнерів для тимчасового об’єднання, напевно, не можна. Хоча урочисте прийняття в список Віктора Ющенка, безперечно, несе за собою певні ризики. З одного боку, колишній глава держави – поза всякими сумнівами – політик дуже впізнаваний. З іншого – рейтинг довіри до нього невисокий навіть на тлі стрімкого падіння популярності нинішнього керівництва країни. З третього боку, базова “вага” фігури попереднього глави держави така, що в разі потрапляння в парламент він навряд чи дійсно захоче грати роль “сто першого номера”… Таким чином, зведення “дебету з кредитом” для політсили, яка захоче співпрацювати з колишнім гарантом, може виявитися захоплюючим заняттям. Сам він у своїй цінності, очевидно, не сумнівається. “Шановні, я молодий, проте вже побував на всіх головних посадах в цій країні. І якщо є можливість далі експлуатувати це ім’я для України, даю слово, я буду його експлуатувати”, – обіцяє Віктор Андрійович. Але остаточне рішення з приводу того, чи є необхідність (а не тільки можливість) в такій “експлуатації” належить прийняти все-таки виборцям.
Ксенія Сокульська