Єднаємося заради України
З метою тіснішої співпраці громадських організацій та місцевих осередків політичних партій Конгрес українців Севастополя 28 січня провів «круглий стіл». Організатори заходу прагнули подолати гострі суперечності та підписати угоду про співпрацю.
Чимало представників ГО та осередків політичних партій, запрошених на «круглий стіл», мовчки проігнорували захід, дехто надіслав листи з відмовою, як, скажімо, Конгрес українських націоналістів.
Відгукнулися на заклик про об’єднання: Союз українок, ГО «Союз підприємців Ленінського району Севастополя», «Організація українських націоналістів-державників», ГО «Ліга українських жінок», ГО «Медіа IPC» та «Ветеранська організація катерників», ГО «Станиця Севастополь» ПЛАСТ — Національна скаутська організація України».
З місцевих осередків політичних партій об’єднуватися були готові: «Фронт Змін», Українська платформа «Собор», Українська Народна Партія, Партія «Реформи і порядок» та «Україна майбутнього».
У ході проведення «круглого столу» його учасники знайомилися, розповідали про діяльність громадських організацій та політичних партій, переймалися станом української мови та культури у Севастополі, вносили пропозиції про форми й методи подальшої співпраці, а також робили зауваження та доповнення до проекту угоди.
Під час обговорення проекту документа сторони зобов’язалися: спільно відзначати державні й національні свята, проводити тренінги, семінари, «круглі столи», а також об’єднати зусилля під час виборів до Верховної Ради України. Кожен із запрошених мав змогу висловити свою думку, проте конструктиву не вистачало.
На фото: виступає член місцевого осередку партії Українська платформа «Собор» Віталій Осадчий (до слова, один із спонсорів цьогорічного мовно-літературно-історично-пісенно-комп’ютерного конкурсу у «Кримській світлиці»)
Зачепив за живе емоційний виступ голови ГО «Ветеранська організація катерників» Володимира Бевза. Він розповів, що боротися за об’єднання українства почав ще два роки тому, коли до пам’ятника Тарасові Шевченку почали ходити по черзі: помітингували одні, згортають прапори і йдуть геть, а починають мітингувати інші. Це вражало й гнітило йому душу. З тих пір він закликає до об’єднання: «Досить махати по черзі своїми партійними прапорами! Є один державний прапор України. Під ним давайте гуртуватися.
Якщо ми, лідери громадських організацій та політичних партій, отут зараз це зрозуміємо й хоч би подумки об’єднаємося, тоді й ті, що стоять за нашими спинами, почнуть єднатися.
Я був у Києві біля пам’ятника Шевченкові, коли там збиралися 14 партій. Розмаїття прапорів, красиво! А почав вслухатися у виступи й стало сумно — почав розуміти: не буде об’єднання. Й побачив, що не лише мені так сумно й гірко. Поет Дмитро Павличко став на коліна й почав благати: люди добрі, об’єднайтеся! Мені 82 роки, я хочу побачити об’єднану вільну Україну! Так я вас закликаю зараз: єднаймося заради України. Як є якісь питання, давайте вирішувати їх тут!»
На захід був запрошений позафракційний депутат міськради Іван Єрмаков (на фото праворуч). Депутатський мандат він отримав у складі фракції «Сильна Україна», проте у подальшому не зійшовся поглядами з колегами, вийшов з фракції та з партії. Іван Федосович відомий поважним ставленням до української мови та культури, деякий час тісно співпрацював з Союзом українок і пишається цим співробітництвом.
Йому відомі проблеми українства у Севастополі. Він співчуває українській громаді, що вона через розбрат й досі не має свого представника у міськраді. Прийшовши на «круглий стіл», він щиро закликав українців облишити свої амбіції й під час наступних виборів до органів місцевого самоврядування визначитися нарешті з єдиним кандидатом.
«Сьогодні в Севастопольській міськраді є фракція «Русский блок».
Решта депутатів вважають себе громадянами України, але вони не є виразниками інтересів української громади міста. Скажу відверто, особисто я — за дружбу з Росією і Білорусією й вважаю, що це — правильно. Але Україна має плекати свою незалежність.
Тепер стосовно «круглого столу». Ви — на правильному шляху, панове, треба об’єднуватися, але не заради об’єднання. Треба ставити цілі й рухатися у бік їх досягнення. Якщо ви об’єднаєтеся й збиратиметеся раз на рік, аби подивитися одне на одного й сказати, що кожен з вас там десь щось зробив, це — не робота. Ось подивіться, цього року українська громада навіть не відзначала День державного прапора. Добре, що зібралися на День соборності.
До речі, я, етнічний росіянин, ходжу у цей день до пам’ятника Тарасові незалежно від того, кличуть мене туди, чи ні. Знаю, що там збираються люди, і йду.
Чому ви не йдете туди разом з владою, як це було раніше, а збираєтеся пізніше та ще й кожна організація чи партія окремо? Нехай би влада побачила одразу всю українську громаду міста. Адже так було раніше? Чому ж зараз серед вас такий розбрат? Назвіть себе, як вважаєте за потрібне, скажімо, опозицією, але прийдіть усі разом. Ви всі — севастопольці, й не варто розпорошуватися, по черзі доводячи комусь, що ви більше цінуєте свято Соборності, чи краще ставитеся до України.
Якби ви того дня підійшли до мене і як депутату сказали, що хочете виступити (бо біля пам’ятника Тарасові тепер чомусь усі мовчать), я би все зробив, щоб вам надали слово.
Насамкінець ще хочу сказати, проводячи справжню серйозну роботу не лише перед виборами, ви могли би давно привести до міськради свого кандидата, який звітував би за роботу перед кожним з вас. Мені б дуже хотілося, щоб українство Севастополя стало потужним громадським об’єднанням.
Я — безпартійний і раджу вам зараз не сперечатися про те, яку партію підтримати, а вибирати достойних виразників своїх інтересів. А поки у міськраді представників української громади немає, звертайтеся до мене. Я готовий донести ваші проблеми до найвищих щаблів влади й сприяти їх вирішенню.
Того дня угода про співпрацю громадських організацій та місцевих осередків політичних партій підписана не була. Її підписання відклали на тиждень — аж до повного врахування всіх зауважень та доповнень.