Ви вірите у те, що опозиція не пересвариться? ПИТАННЯ ДНЯ
Представники трьох опозиційних партій на Волині підписали Угоду про спільні дії об’єднаної опозиції на Волині.
Свої підписи на документі поставили 9 лютого Анатолій Грицюк (ВО «Батьківщина»), Анатолій Вітів (ВО «Свобода») та Олександр Пиза («Фронт Змін»).
Ці три політичні сили входять до Комітету опору диктатурі, який об’єднує низку партій, опозиційних до нинішньої влади. Однак угоду про співпрацю на виборах чомусь підписали тільки три партії.
ВолиньPost поцікавився, що думають з цього приводу керівники волинських осередків менш рейтингових опозиційних партій.
Володимир Карпук, голова обласного осередку партії «Наша Україна», депутат Верховної Ради, 57 років:
«Це виглядає так, що вони хочуть розподілити мажоритарні округи на три партії під егідою єдності опозиційних сил. Саме тому вони виступають проти праймеріз, які запропонувала Юлія Володимирівна, які підтримав керівник політичної ради нашої партії Валентин Наливайченко.
Серед інших демократичних партій є достойні люди, є лідери. Для чого висувати, нехай і узгоджену, але нову для округу людину від опозиції, якщо на місці є свої авторитетні, рейтингові люди?
Виходить так, що під прикриттям єдності робиться усе, щоб опозицію роз’єднати. Тобто все це тільки на користь владі.
І я, чуючи розмови у Верховній Раді, дуже сумніваюся у тому, що будуть єдині кандидати. Люди ставлять за мету продемонструвати угоду, пройти шлях перемовин, а потім знайти винуватого і висунути своїх кандидатів.
Чи балотуватимусь, я ще не знаю, рішення ще не прийняв. Але, мабуть, ні. Ще є багато тем для роздумів».
Олександр Мартинюк, керівник волинського осередку партії «Реформи і порядок», 37 років:
«Будь-яке об’єднання здорових патріотичних сил, що становлять альтернативу чинній владі, має сьогодні вітатись. Навіть, коли двоє сусідів за пивом жорстко домовляться не голосувати за Партію Регіонів – це вже добре.
Щоправда, між деклараціями і реальним об’єднанням, як свідчить гіркий український досвід, часом надто велика відстань. Сьогодні вже потрібно переходити до справ – узгоджувати гідних кандидатів, готувати системи ефективного контролю за перебігом виборів і таке інше.
Мене дещо засмучує, що від серпня минулого року не працює обласний відповідник загальноукраїнського Комітету опору диктатурі із залученням всіх партій-учасниць, але претензій до підписантів вчорашньої угоди в мене теж немає.
Підписаний документ цілком декларативний і, як на мене, слугує лише способом заявити про себе, створити інформаційний привід.
Ці вибори – кампанія національного рівня, стратегічні рішення ухвалюватимуть керівні органи партій, а не їхні місцеві організації. Попереду ще довгий і непростий шлях, де буде своя роль і місце в кожної політичної сили і в кожного громадянина».
Геннадій Кожевніков, голова обласної організації УРП «Собор», 49 років:
«Я вважаю, що це дещо поспішний крок. Наша партія теж входить до КОДу. Сьогодні ми вже маємо спільну заяву чотирьох партій: «Наша Україна», Українська платформа, Українська республіканська партія «Собор», Конгрес українських націоналістів і Українська народна партія. Це об’єднання як на всеукраїнському, так і на усіх обласних рівнях.
Ми вже провели координаційну раду в області. Збираємось озвучити це на прес-конференції.
Тобто ми не є конкурентами. Бо це теж державницькі сили. Ми хочемо теж йти спільно. Ми будемо співпрацювати з ними, хоча і вважаємо, що це вони поспішно заявили.
Я не думаю, що ми будемо конкурентами, адже є домовленість по КОДу про те, що, наприклад, «Батьківщина» із 225 мажоритарних округів буде представлена орієнтовно у 115, «Свобода» матиме приблизно 20, «Фронт Змін» матиме 50, а решта 40 округів будуть розподілені між іншими членами КОДу.
Хоча це все поспішно, але ми вітаємо об’єднання. Ми з ними не ворогуємо, будемо, звісно, все узгоджувати, але краще було б, якби всі разом були представлені, а не просто три сили тягнули на себе ковдру».
Володимир Банада, голова Волинської крайової організації Народного Руху України, 58 років:
«У День Соборності 22 січня в Києві 11 партій підписали об’єднавчий документ у рамках КОДу. Серед цих партій був і Народний Рух України.
А про угоду, яку підписали на Волині керівники «Батьківщини», «Фронту Змін» і «Свободи», я не знав. Нас не запрошували. Хоча я нещодавно спілкувався з головою «Батьківщини» Анатолієм Грицюком. Якось це неправильно.
Станом на сьогодні у нас є кандидат лише по виборчому округу з центром у Луцьку. Це я. Моя кандидатура обговорюється в Києві.
У листопаді були такі дані, що від «Батьківщини» у Луцьку балотуватиметься Григорій Пустовіт. Сьогодні я не знаю, хто має бути. Від партії «Реформи і порядок» був Олександр Мартинюк. Наскільки мені відомо, Анатолій Вітів зі «Свободи» теж має йти по Луцьку.
Але по «мажоритарці» кандидатури мають узгоджуватись однозначно. Мені ще ніхто не відмовляв балотуватись. Звичайно, я дослухаюсь до того рішення, яке приймуть в Києві. Я не можу інакше, доля України вирішується. В мене є політичні амбіції. Але я від них готовий відмовитись, якщо того вимагатиме ситуація».