«Влада зіграла в доброго і злого поліцейського»
ДЕНЬ УКРАЇНИ
Tweet
Анатолій ГРИЦЕНКО не вважає закон про вибори компромісом…
Ухвалення нового закону про вибори значно прискорило об’єднавчі процеси в партійному середовищі України. Подіяло, як то кажуть, миттєво. Розуміючи безвихідність ситуації, політичні сили, які явно не потраплять у новий парламент, і ті, хто перебуває на межі, з новим запалом узялися за переговори. Уже відомо, що перемовини щодо об’єднання в єдину партію розпочали Українська народна партія, Конгрес українських націоналістів, «Наша Україна» та УРП «Собор». Не відстають і на лівому фланзі. Стало відомо, що невдовзі Соціалістична партія поглине десять інших дрібних партій лівого спрямування, але при цьому доведеться змінити назву. Як сказав Станіслав Ніколаєнко (партія «Справедливість»), усі партії вливаються в СПУ, після чого буде внесено відповідні зміни до статуту, програми Соцпартії та зміниться її назва.
Тим часом опозиційні партії, які голосували за новий закон, зробили спільну заяву. Партії «Батьківщина», «Фронт Змін», «Народна Самооборона» та «Реформи і Порядок» звернулися до опозиційних сил щодо спільних дій на виборах до Верховної Ради: «…Наші партії вже почали системну роботу для захисту волевиявлення українців. Це включає жорсткий контроль над виборчим процесом, недопущення фальсифікацій, узгодження кандидатів по мажоритарних округах. Опозиційні фракції зробили все, щоб в ухваленому Верховною Радою законі про вибори народних депутатів усунути можливості для системних фальсифікацій, які влада планувала повторити після «обкатки» на місцевих виборах… «Батьківщина», «Фронт Змін», «Народна Самооборона» та «Реформи і Порядок» закликають інші опозиційні сили, зокрема партії, які належать до Комітету опору диктатурі, — взяти активну участь у виробленні та реалізації спільної стратегії й тактики дій опозиції».
Відомо, що підтримка закону про вибори до парламенту за новою редакцією отримала різку критику з боку лідера партії «Громадянська позиція», яка вчора вийшла з Комітету опору диктатурі Анатолія ГРИЦЕНКА:
— Я не вважаю, цей закон про вибори є компромісом. Це, радше, була змова між Партією регіонів та керівництвом фракцій «БЮТ-Батьківщина» і НУНС. Перш ніж робити публічні заяви такого змісту, я пройшов весь шлях внутрішніх дискусій. Я намагався переконати і нашу фракцію, і фракцію «БЮТ-Батьківщина» в тому, що не можна опозиції бути «ширмою» та освячувати своїм голосуванням закон, який має єдину мету — щоб Янукович отримав у новому парламенті набагато більше людей, аніж він мав би в разі збереження чинного закону. Ми ж розуміємо, що рейтинг ПР невпинно падає, тому щонайбільше, на що міг розраховувати Янукович за чинним законом, — це 15%. А 85% — то була б опозиція. Тобто після парламентських виборів ми отримали б якісно іншу ситуацію. А так зараз постає запитання: чи всі, хто називає себе опозицією, є такими насправді?
— Чи консультувалися напередодні з вами ті представники опозиції, які голосували за новий закон?
— Відбувалися засідання політрад і дискусії в різних форматах. Я чітко висловлював свою позицію. По-перше, представники опозиції мають вийти зі складу Тимчасової спеціальної комісії. По-друге, опозиція за жодних умов не повинна голосувати за цей закон. Нехай Янукович приймає його сам, тоді люди побачать, що половина залу за це не голосує. Мою думку не почули.
— Аргумент опозиціонерів: цей закон кращий, ніж законопроект Єфремова, який обов’язково був би проголосований.
— Не погоджуюся з цим за жодних умов. Влада під новорічну ялинку зіграла в доброго і злого поліцейського. Абсолютно ясно, що брутальна схема фальсифікацій, яку було закладено в законопроекті Єфремова, мала одну мету — залякати опозицію (тих, хто слабкий духом) і змусити піти її на компроміс. Влада не ухвалила б цього закону, вона все одно вичистила б усі ці схеми, бо надто вони вже брудні. А тепер ті «опозиціонери», які голосували за цей законопроект, мов мантру, повторюють цей аргумент. Він абсолютно неправдивий.
— Як ви вважаєте, в чому виграш, за словами опозиціонерів, проголосованого закону?
— Ніякої перемоги немає — «мы потерпели очередную победу». Була закулісна домовленість, яку провели шляхом голосування. Я бачив усю цю історію в персоналіях і, як то кажуть, у режимі он-лайн. Я бачив, як проходять ці переговори — як відбуваються постійні походи з кімнати в кімнату керівників фракцій «БЮТ-Батьківщина», Миколи Мартиненка, Арсенія Яценюка, Руслана Князевича, Олександра Лавриновича, Адама Мартинюка, Андрія Клюєва. Далі вони вдарили по руках, обнялися, поцілувалися й пішли голосувати. За цим було сумно спостерігати, тим більше, що частина людей, які брали участь у цьому закулісному шоу, належать до Комітету опору диктатурі. Тобто, виходить, сіли з «диктатурою», вдарили по руках, і жодного опору.
— Тобто владі вдалося внести напруження, розбрат у табір опозиції?
— Я від того не радію. Тому що, насправді, зараз треба об’єднувати зусилля, але тих, хто має твердий хребет.
— З ким ви ведете переговори про об’єднання?
— Це ненормальна ситуація в країні, коли існує понад 180 партій. Така ситуація штучна і неправдива. Тому процес об’єднання — це правильно і на благо суспільства. Що ж до партії «Громадянська позиція», то тут я схиляюся до того, що краще говорити про результат. Такі переговори ведуться.
— Наприклад — з Віталієм Кличком, Арсенієм Яценюком?
— Якщо говорити безпосередньо про УДАР, то до Віталія Кличка я ставлюся з повагою. Переговори з ним ведуться. З Арсенієм Яценюком переговори не відбуваються.
— Ви особисто готові поступитися лідерством у якійсь новій партії?
— Коли рада партії «Громадянська позиція» давала мені повноваження на проведення переговорів про об’єднання, тему гетьманства ми зняли взагалі. Я вільний у переговорах досягати спільних позицій, виходячи з того, що не обов’язково об’єднана партія матиме назву «Громадянська позиція», і не обов’язково, що її очолить Анатолій Гриценко. Отже, ми зняли всі бар’єри, які ускладнювали б переговори.
— Учора був День Свободи. Для вас це свято?
— У ситуації, яка зараз склалася в Україні, важко говорити про свято. Це відображається й у настроях людей. Якщо це свято, то зазвичай у кожного мобільний телефон «завалений» SMS-привітаннями. Сьогодні ж, хоч би з ким я спілкувався, такого немає. 22 листопада 2004 року — то був поклик серця. Люди, які вийшли на Майдан, за жодних умов не повинні якимось чином відчувати розчарування. А те, як потім дехто з лідерів повів себе, не виправдавши їхніх сподівань, це вже інше питання. З погляду людей, які вийшли на Майдан, приїхали в Київ з усіх куточків України, — це було щиро і гордо. Це була абсолютно унікальна подія в історії нашої країни, та й не тільки. Сьогодні, очевидно, треба переосмислити, чому так сталося, що минуло не так багато років, і за поданням КМДА Майдан огороджують, забороняють мирні акції, порушуючи Конституцію. Народ при цьому залишається в своїх хатах скраю. Тому кожному саме час зробити свої висновки на майбутнє.
Інші матеріали цієї шпальти:
- Обрядові хліби зі ста сіл України
- В Україні хочуть підняти «залізну завісу» для лікарів
- Донецькі чорнобильці: одні за всіх
- Коротко / Україна
Коментарі читачів: