Попри це, впевнений економіст, кредит МВФ нам потрібен

На виплату пенсій не вистачає 21,8 мільярда гривень! Саме з таким дефіцитом затвердили дефіцит бюджету Пенсійного фонду на цей рік. На єдиному казначейському рахунку — обмаль коштів. Місія МВФ, яка працювала в Україні з 29 січня по 12 лютого, поїхала, так і не пообіцявши довгоочікуваного кредиту. Місія МВФ обіцяє повернутися у березні.Кредит Україні потрібен, аби розрахуватись зі старими. Цього року країна має виплатити рекордну за всю історію суму за зовнішніми боргами. Лише МВФ доведеться сплатити понад п’ять мільярдів доларів! У Кабміні сподіваються на нову кредитну програму від МВФ у 15,4 млрд. доларів. Про критичний стан в економіці та про те, чому не перестаємо залазити в борги, – у розмові з народним депутатом від УДАРу, екс-міністром фінансів Віктором Пинзеником.

– За минулий рік дефіцит бюджету збільшували кілька разів, і, як наслідок, він перевищив 53 мільярди, а план доходів виявився завищеним. Чи реальний до виконання цьогорічний бюджет?

– Цифра дефіциту значно більша за озвучену у вашому питанні. Я її оцінюю приблизно в 70-75 млрд. грн. Треба врахувати ще такі форми дефіциту, як покриття видатків через облігації внутрішньої держпозики (це відбувається з «Нафтогазом») та непроплата бюджетних зобов’язань.

Затверджений у цьогорічному бюджеті дефіцит у 50 млрд. означає, що на таку суму видатків не вистачає доходів. Перший місяць року підтвердив нереальність доходів. Треба згадати і про суму державних гарантій за кредитами, що є в більшості випадків нічим іншим як бюджетним дефіцитом.

– Які шанси за такого дефіциту держбюджету та бюджету Пенсійного фонду отримати кредит від МВФ?

– Без припинення порочної практики «жебрацтва» (життя у борг) не бачу сенсу в кредитах. Вони тільки маскують проблеми, які не зникають, а лише поглиблюються. Сенс у кредитах є, коли країна здійснює кроки, що в майбутньому знімають її з цього «кредитного наркотику». Однак цей кредит нам потрібен. Без перекредитування не вдасться втримати ситуацію. Протягом цього року треба повернути 60 мільярдів доларів зовнішнього боргу, а резерви — лише 25 мільярдів. Арифметика явно не в’яжеться. Без нових кредитів у цій ситуації не обійтись.

– Чи зможе українська влада знайти інших кредиторів, якщо МВФ не надасть кредиту?

– Поведінка кредиторів прагматична. Вони оцінюють перш за все здатність країни повертати борги. Ця здатність не покращилася. Уряду не варто тішити себе ілюзіями щодо здійсненого недавно запозичення в один мільярд доларів. На міжнародних ринках зараз зайва ліквідність (надлишкові гроші), частина якої йде в ризикові, але набагато прибутковіші (а для нас дорожчі) операції. Але це явище тимчасове. Перетворення у надійного позичальника потребує дій. А їх ми не бачимо.

– Чи вдасться НБУ втримати курс гривні в такій економічній ситуації?

– Курс – це наслідок, а не причина. А боротьба з наслідками ніколи не дасть хороших результатів без усунення першопричин.

У країні порушено другий фундаментальний баланс (перший, бюджет, ми уже згадували) – платіжний. Якщо не вирішувати його проблем, а там знову ж таки випливають борги, проблема курсу не знімається.

– Зі створенням Міністерства доходів та зборів усі фінансові потоки опинилися під контролем осіб, наближених до президента. Чим це може обернутись для країни?

– Неможливо створити рай для груп осіб, сімей, не даючи шансів для більшості людей. Суспільство обов’язково це зупинить. Що стосується названого міністерства, то не бачу йому місця в системі органів виконавчої влади. Не може орган, що займається стягненням податків, виробляти податкову політику. А саме вироблення політики є функцією будь-якого міністерства.

– Леонід Кожара заявив, що Україна веде пошук форм співпраці з Митним союзом у форматі 3+1, хоча у РФ уже назвали такий формат неможливим. Чим, на вашу думку, закінчиться торг між українською та російською владою щодо МС?

– Важко гадати. Скажу тільки, на яке закінчення я сподіваюся, – очікую підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Митний союз є суто політичним проектом, що не має нічого спільного з економікою. Наявні в ньому економічні приманки є нічим іншим як приманками. І тиск, що чиниться на Україну для вступу в Митний союз, немає нічого спільного з політикою партнерських відносин з нашим сусідом.