Весілля не буде. Злиття партій з ОО Батьківщина скасовується
Об’єднана опозиція у складі партій Батьківщина, Фронт змин, Реформи і порядок, Народний Рух України, За Україну, Європейська партія України, Громадянська позиція заявляла про намір злитися в єдину партійну структуру ще до парламентських виборів 2012 року.
Як тільки учасники проекту отримали депутатські мандати, почалися розмови про те, що процес злиття – непростий і нешвидкий. “Ну, ви ж розумієте – ідеологія, принципи, регіональні організації”, – як під копірку пояснювали вони.
У результаті сьогодні в жорсткій опозиції до лідера парламентської фракції Арсенію Яценюку опинився лідер Громадянської позиції Анатолій Гриценко. Народний Рух Бориса Тарасюка об’єднується з Українською народною партією, який не потрапив до парламенту Юрія Костенка.
Лідер партії За Україну В‘ячеслав Кириленко склав з себе повноваження заступника голови фракції. Він образився на те, що йому не дозволяють у виступах згадувати про своє партійне походження.
За останньою інформацією, максимум, на що можна було розраховувати – об’єднання Фронту змін Яценюка і Батьківщини де-юре Юлії Тимошенко, а де-факто Олександра Турчинова. Яценюк мав закрити свій проект і увійти в Батьківщину – як свого часу Сергій Тігіпко злив свою Сильну Україну з Партією регіонів. Ось тільки Тігіпко погодився на одну з другорядних ролей у партії президента Віктора Януковича. А Яценюк, поки Тимошенко сидить у в’язниці, з одного боку, офіційно на першу скрипку не претендує, але й другою задовольнятися не бажає.
Зараз конфлікт між ветеранами Батьківщини і варягом Яценюком досяг критичної точки. Інакше як “проект Адміністрації президента” вони один одного не називають, правда, не на диктофон, і категорично відмовляючись виносити сміття з хати. Брудну роботу за них робить Анатолій Гриценко. На думку лідера Громадянської позиції, тестом для Яценюка мало стати питання про виключення з фракції депутатів, що не проголосували 19 квітня в Раді за відставку уряду Миколи Азарова. Нагадаємо, на засіданні фракції Батьківщина 13 травня більшість її членів не підтримали вигнання Андрія Павелка, Леоніда Сергієнка, Дениса Дзензерського та Миколи Мартиненка, заступника Яценюка по Фронту змін. Обмежилися попередженням. Гриценко рвав і метав у своєму блозі і на сторінках соціальних мереж.
Один з партійців, який голосував не за вигнання тих, хто провинилися, а за винесення ним попередження, нагадав у розмові з кореспондентом ЛІГАБізнесІнформ, що Мартиненко – спонсор не тільки Яценюка і його партії, а й передвиборної кампанії ОО Батьківщина. І, мовляв, завдяки вкладенням Мартиненка той же Гриценко комфортно пройшов у Раду чергового скликання за партійним списком.
Інший співрозмовник, теж не голосував за відрахування Мартиненка і компанії з опозиційної фракції, зазначив, що не захотів влаштовувати свято потенційним тушкам. Виключений з фракції депутат не позбавляється мандата, він просто стає позафракційним і без оглядки на партійну дисципліну голосує як хоче або як запропонують (наприклад, та ж влада). Вигнанець навіть формально тушкою не рахується – не сам адже пішов, виключили, а справедливо чи ні – спробуй розберися.
Тихо, але жорстко бойові дії проходять між “фронтовиками” і батьківщинівцями на рівні регіональних організацій. Наприклад, Мартиненко претендує у разі злиття на місце Юрія Одарченка – голови київської Батьківщини. Саме складністю злиття регіональних організацій в Батьківщині і Фронті змін пояснюють відстрочку об’єднання.
Рядові представники партій, що увійшли до ОО Батьківщина, і безпартійні депутати оцінюють шанси на об’єднання як мінімальні. Додаючи при цьому: “І слава Богу”.
Швидше за все, з такими ж словами і навіть смішнішими обговорюють справи Батьківщини на Банковій і в Партії регіонів. Об’єднана опозиція власними руками робить владу сильнішою. Заодно програючи внутрішню конкуренцію на опозиційному полі Віталію Кличку та Олегу Тягнибоку.