Про інтеграцію представників Об’єднаної опозиції в одну політичну силу просила Юлія Тимошенко.

Майже рік новітня українська опозиція витримує іспит на єдність. Незважаючи на серйозні виклики, відвертим і потаємним ворогам наразі не вдалося розсварити «Батьківщину», «УДАР», «Свободу». Не збулися і прогнози тих, хто віщував розкол у найбільшій з цих сил, яка, крім партійців Юлії Тимошенко, об’єднала у собі союзників із солідною політичною біографією, досвідом і гонором, чи то пак – апломбом. Більше того – за якийсь тиждень–два найбільші партійні сегменти у цій фракції мають злитися у конгломерат…

Якби ще кільканадцять місяців тому хтось розповів, що Арсеній Яценюк погодиться «поховати» своє улюблене дітище – «Фронт Змін» – і попросить членський квиток ВО «Батьківщина», його вважали б неоригінальним жартівником. Але, схоже, посвячення головного «фронтовика» у «білосерцеві» таки відбудеться. На початку червня пройдуть «ліквідаційні» і об’єднавчі з’їзди. Не виключено, попри відсутність партійного стажу, Яценюк відразу займе одне з керівних крісел у тимошенківській «Батьківщині».

Який сенс такої інтеграції? За логікою, опозиція має стати потужнішою, прирости ідеями, іменами, ресурсами, у тому числі організаційними і фінансовими. Позитивно цей процес сприйме виборець. Яценюк помітно підвищує свій політичний рейтинг, впливи і можливості. Де–факто стає лідером найбільшої опозиційної партії. За умов, що найближчим часом не вдасться визволити з тюрми Тимошенко, він ще очевидніше претендуватиме на роль узгодженого кандидата від опозиції у президенти. Відтак на його перемогу разом з екс–«фронтовими» працюватимуть бютівські сили. А також інші демократи.

Що виграє від «усиновлення» Яценюка «Батьківщина»? Після ізоляції Тимошенко склалося враження, що у її партії немає достойного дублера. Колись права рука ЮВТ – Олександр Турчинов – відійшов у тінь, став менш публічним, хоча політика (тим більше опозиційна) вимагає насамперед відкритості, наступальності. Можливо, це розуміє сама Тимошенко, тому й погодилася, щоб за її тимчасової відсутності знамено «Батьківщини» підхопив лідер дружньої партії. Яценюк має харизму, енергію, досвід. Так само як і «набиті ґулі». Перші кілька місяців на чолі фракції показали, що, попри промахи і помилки, ситуацію він контролює. Тому найбільші надії на 2015–й рік Тимошенко пов’язує саме з Яценюком. Аналітики додають: президент Яценюк здатен відчинити перед Тимошенко двері Качанівської колонії…

Однак не все так просто із родичанням «Батьківщини» та «Фронту Змін». Не секрет, що у парламентській «Батьківщині» є конкуруючі партійні групи, тертя і неприязнь між ними час від часу виливається у словесні сутички на засіданнях фракції. У бютівців-старожилів існує небезпідставна підозра, що люди Яценюка поглинають партію Тимошенко, «розчиняють» її, намагаються диктувати умови.

Більше того, деяких «фронтовиків» звинувачують у панібратських взаєминах з владою, у тому, що вони виконують роль такого собі троянського коня. Через небезпеку втратити колишню вагу (один з приводів для таких побоювань – поява тушок) соратники екс-прем’єра пробували поставити Яценюка на місце. Але безуспішно. Втім, це не виключає нових внутрішніх конфліктів.

Ще одна заковика – підозріла мовчанка і вагання партії «Реформи і порядок», якій найперше пророчили шлюб з «Батьківщиною». Можливо, людей Сергія Соболєва теж терзають ті ж сумніви, що і внутрішню опозицію у «Батьківщині»? Цікавий нюанс: на опозиційному мітингу у Києві не було жодного прапора “Фронту Змін”, натомість з’явилися прапори партії “Реформи і порядок”…

Кажуть, разом з партійцями Яценюка партію Тимошенко поповнять члени сімох обласних організацій Народного Руху, які не погодилися влитися у надто пі–дозрілий альянс Костенка–Куйбіди під назвою «РУХ». Але поки верхівка «Батьківщини» і «Фронту Змін» цілковито не порозуміються, про таке єднання говорити передчасно… 

Фото з архіву «ВЗ»